Вступ
Майже кожен четвертий, хто розглядає цвергшнауцера як майбутнього улюбленця, задає питання стосовно його «гіпоалергеннсті». І хоча питання алергії належить до суто медичної площини, відповідь на нього доволі часто задають саме заводчикам.
Комусь просто цікаво взагалі, хтось має схильність до алергії, але давно мріяв про собаку і шукає компромісні варіанти, хтось просто переймається на майбутнє, але всі хочуть мати стовідсоткову впевненість та гарантію від заводчика, що не будуть мати проблем із алергією обравши цю породу.
Тому мені довелось трохи повивчати це питання, і згодом прийшла думка про написання статті щодо гіпоалергеності цвергшнауцерів. Але я не лікар, тому запросила допомоги та співавторства у лікарки сімейної медицини Анастасії Фролової. Анастасія давній друг нашої родини, має собаку та кота, тому питання «собачо-людської» взаємодії для неї не в новинку.
Сподіваємось, що ця стаття буде нашим спільним та корисним вкладом в прояснення питань щодо можливої «гіпоалергеності» цвергів. А також стане зрозуміло, чому ми беремо в лапки термін «гіпоалергенний» щодо цвергів.
Тож почнемо.
Що таке алергія, і на що саме вона може виникнути при контакті з собакою.
Насправді, алергія — це дивовижне явище, яке ми, напевно, будемо досліджувати ще багато століть. Це наша плата за те, що ми маємо складну та потужну імунну систему, готову в будь-яку секунду кинутися в бій. І людство ще досі не вивчило всі механізми її спрацювання та можливі види прояву. Навіть створило окремий термін — атопічний, тобто той, що має підвищену схильність до алергічних захворювань.
Якщо брати суто лікарське визначення, то алергія — це коли на речовини, які в нормі існують навколо нас, виникає аномально-бурхлива реакція організму. Нашому тілу здається, що алерген — це страшний збудник смертельної хвороби з яким треба боротися усіма доступними методами.
Тепер стає зрозумілим чому на собак та кішок, які існують поряд з людством з початку його виникнення, у частини населення є прояви алергії?
І хоча за таких умов, здавалось би, наш організм має «привчитись» до них, всеодно алергія на «хатніх тварин» посідає не останнє місце в сучасному світі.
Так що ж нашому імунітету може не сподобатися у собаці?
Є два шляхи утворення алергенів тваринами:
— те, що собака начіпляла на себе: побутовий пил, домашні кліщі, реагенти, пліснява, пилок;
— те, що собака створила сама: специфічні білки, унікальні для кожної породи, але всі вони вважаються такими, що можуть бути алергенними. Ці білки містяться у слині, сечі та лупі тварин. І як наслідок залишаються на тому, що собака обслинила, обдзюрила, та за що зачепилася, залишивши ці білки на поверхні.
А чи бачите ви в цьому переліку шерсть? Ні.
Бо сама по собі, окремо від вищезгаданих білків, вона не алергенна. Будь який алергік може сміливо мотати поперек поясом з собачої шерсті, якщо він попередньо був гарно випраний від лупи, слини та сечі.
Тепер, коли з основними поняттями алергії та видами алергенів від собак розібрались, підходимо до наступного запитання: через що саме цвергів вважають гіпоалергенною породою?
«Гіпоалергенні» особливості цвергшнауцера
Основною породною рисою цвергшнауцерів є їх жорсткошерстність.
Такий тип шерсті передбачає, що цверг не схильний до процесу ліньки в поширеному значенні цього терміну. Маючи цверга ви не будете мати розсипану шерсть по всьому будинку або квартирі, не будете збирати її з одягу та особистих речей. Шерстинки не будуть літати в повітрі та збиратись в пухнасті кульки по кутах. З жорсткої шерсті шнауцера доволі швидко обтрушується пісок, а структура верхнього волосу не дуже сприяє «налипанню» пилу. Підшерстя ж, яке є первинним «приймачем» лупи, щільно покрите жорстким верхнім шаром і не сильно контактує з долонями.
Та й взагалі, якщо регулярно мити цверга та вчасно виконувати грумингові процедури, то відсоток дрібного бруду який цвергшнауцер здатен «генерувати» можна скоротити до мінімально можливого.
Тобто, враховуючи те, що ми з вами вже знаємо про типи алергенів, можна з впевненістю сказати, що можливість отримати перший тип «те що собака начіпляла» від цвергшнауцера суттєво скорочується.
І скоріш за все, якщо ви маєте схильність до алергії на пил чи побутових підшкірних кліщів, проявів алергії від контакту з цвергшнауцером не відбудеться.
До речі, я сама маю яскраво виражену алергію «на котів» та побутовий пил. Вона проявляє себе одразу після найменшого контакту з котами або старими паперами, і навіть з деякими породами собак я не можу мати тактильного контакту. А ось цвергів можу обіймати досхочу, навіть пускати в ліжко та притискатись обличчям до шерсті.
Та чи робить це все цвергшнауцера гіпоалергенною породою і гарантує, що обравши цю породу у вас не буде проявів алергії? Нажаль, ні.
Бо маємо ще другий тип алергенів — те, що собака створює сама. І ось тут немає такої породи, яка б не продукувала жодного з тих самих специфічних білків.
Основні моменти, які слід враховувати, якщо ви маєте алергію та мрієте про собаку.
В медицині існує гігієнічна теорія алергії, яка каже, що ми живемо в дуже чистому світі. Еволюційно ми дійшли до того, що вже не їмо брудними руками сире м’ясо хворого мамонта, сидячи на холодній підлозі печери.
Ми народжуємося в стерильній пологовій залі, нам кип’ятять пустушки та не дають облизувати капці. Ми користуємося масками та санітайзерами для рук, миємо посуд, перемо одяг, миємо все навколо, користуємось осушувачами повітря (прощавай пліснява), обираємо синтетичні наповнювачі замість пір'яних та таке інше. Через це, нашому імунітету немає з чим особливо боротися, і він починає бурхливо реагувати на цілком нормальні природні штуки, з якими ми живемо вже тисячоліття.
Тож як вберегтись від алергії? Просити сусіда з нежиттю плюнути тобі в вікно, щоб планового перехворіти на ГРВІ?
Це звісно перебільшено, але ж і має рацію. Зустрічайтеся з потенційними алергенами та патогенами: ходіть на прогулянки парками, робіть необхідні щеплення, куштуйте нові страви та продукти, спілкуйтеся з друзями офлайн і, звісно, залучайте до цього ваших домашніх улюбленців.
Іноді запитують, чи можливо визначитись чи буде алергія чи ні, якщо зконтактувати з якимось цвергом на прогулянці або завітати в гості до власників цвергів. Нажаль ні.
Бо, по-перше, алергія ніколи не виникає під час першого контакту з алергеном. Перша зустріч (а іноді перші двадцять, якщо вже на то пішло) потрібна для того, щоб організм визначив алерген як ворога і сформував свою армію «проти сусідського бульдога». І після завершення її формування контакти з бульдогом будуть супроводжуватися алергічним проявами.
Також, у кожного алергіка є своя межа терпіння, яка називається «поріг чутливості». Цей поріг це кількість алергену, з якою він має стикнутися, перш ніж в нього «потече з носу». Для когось такий поріг це бути тричі підряд облизаним собакою, а для іншого — подихати одним повітрям з ними ж. Проблема в тому, що поріг чутливості може змінюватися від багатьох факторів і час формування «армії» суто індивідуальний та залежить від багатьох факторів.
Що ж робити, якщо все так умовно, ви давно мріяли про собаку, але час від часу у вас виникає алергія на тварин?
Якщо у вашій родині вже були випадки тваринної алергії, ви маєте алергію до безлічі антигенів або підозрюєте в себе алергію до тварин — завітайте до алерголога. Ретельний збір анамнезу в цій сфері медицини безцінний для діагностики, і можливо лікар запропонує вам дієвий спосіб боротьби та «приборкання» алергії. Бо наприклад є такий прояв алергії як перехресна. Це означає, що певні алергени мають спорідненість. І якщо розвинулась алергія до першого алергену, можливо, організм радо відреагує і на другий.
У собачих алергенів така спорідненість є з алергенами великої рогатої худоби, котами, кроликами, гризунами, тарганами.
Тож цілком можливо, що спрацювання імунітету та алергійний прояв на менш «агресивний» алерген відбудеться лише за умови дії двох алергенів одночасно. І достатньо просто виключити ризик їх одночасного впливу, щоб ніколи подалі не відчувати цієї напасти.
Для підтвердження діагнозу лікар може запропонувати лабораторні обстеження. Зазвичай це шкірні прік-тести, коли на шкірі роблять подряпину та капають на неї есенцію собачої лупи (як вам таке, середньовічні алхіміки?), або визначення антитіл: IgE до епітелію собаки. Підступність тестів полягає в тому, що навіть позитивний тест не підтверджує алергію, якщо нема її фізичних проявів.
Пам’ятайте, що алергія на домашнього улюбленця, яка зненацька дала про себе знати — це не вирок для вашої дружби.
Сучасна медицина доволі суттєво просунулась вперед в визначенні та лікування цього «шаленого імунного захисту».
Для періодичних проявів алергії можна застосовувати антигістаминні препарати. Для тяжких випадків є сучасний метод лікування — АСІТ-терапія, яка полягає в тренуванні імунної системи чистим алергеном, щоб зустрічатися із ним у реальному житті.
До речі, канадські дослідження кажуть, що дитина має на 15% менше шансів «заробити» бронхіальну астму, якщо зростала поруч із тваринами. Бо відбувається щось на кшталт природньої АСІТ-терапії.
Тож, якщо ви не маєте підтвердженої алергії або обтяженої цим явищем сімейної історії - не треба превентивно захищатися від собачо-котячої дружби.
А тепер пару рекомендацій щодо повсякденного догляду за цвергами, що можуть запобігти проявам певних видів алергії.
Основні правила «протиалергійного» доглядуЇх небагато, вони доволі прості, але дієві, і в більшості випадків, особливо якщо алергія може виникнути на те, що цверг може нести на собі, гарно працюють.
Звичайно, основне — це догляд за шерстю. Вчасні грумингові процедури та вчасний тримінг вашого цверга знижує ризик розкидування вже перезрілої шерсті по будинку, а разом із тим ризик потрапляння в повітря алергенів типу лупи та домашніх кліщів.
Також, слід уважно ставитись до догляду за бородою цвергів, на який може виникнути грибок Він також може бути як один із різновидів алергенів. Вчасного миття, ретельного просушування та коригування раціону (якщо саме в цьому причина виникнення) цілком достатньо для запобігання його появі.
Миття прикрашаючої частини після прогулянок в брудну та пильну погоду запобігає появі піску та пилу на підлозі та місцях перебування шнауцера, диванах наприклад (тільки не кажіть, що туди його ніхто не пускає). Також гарно допомагають в захисті від збирання бруду на шерсть захисні комбінезони.
Ще одна річ, якій доволі часто не приділяють уваги, але вона грає не останню роль у кількості піску та бруду який цверг може принести з вулиці - вистригання шерсті між подушечками лап. Бо поміж шерсті його набивається за прогулянку дуже багато, особливо в мокру погоду, і він осипається поступово до того моменту, поки шерсть повністю не висохне. А значить, собака розносить цей пісок та бруд крізь по будинку.
І останнє, не очевидне, але теж на мій погляд важливе зауваження — вибір матеріалу з якого створено лежанку, краще брати такі, що не електризують шерсть та не створюють додаткових умов для налипання на неї пилу. Наприклад з бавовняним, лляним або конопельним верхом та натуральним наповнювачем, наприклад з конопель.
Підсумовуючи нашу статтю можна з впевненістю сказати: цвергшнауцер — це порода, яка завдяки своїм породним особливостям, та при умові правильного та вчасного догляду може вважатись такою, що не провокує прояви алергічних реакцій в більшості випадків. Але, стверджувати що вона на 100% є гіпоалергенною ми не можемо.
Майже кожен четвертий, хто розглядає цвергшнауцера як майбутнього улюбленця, задає питання стосовно його «гіпоалергеннсті». І хоча питання алергії належить до суто медичної площини, відповідь на нього доволі часто задають саме заводчикам.
Комусь просто цікаво взагалі, хтось має схильність до алергії, але давно мріяв про собаку і шукає компромісні варіанти, хтось просто переймається на майбутнє, але всі хочуть мати стовідсоткову впевненість та гарантію від заводчика, що не будуть мати проблем із алергією обравши цю породу.
Тому мені довелось трохи повивчати це питання, і згодом прийшла думка про написання статті щодо гіпоалергеності цвергшнауцерів. Але я не лікар, тому запросила допомоги та співавторства у лікарки сімейної медицини Анастасії Фролової. Анастасія давній друг нашої родини, має собаку та кота, тому питання «собачо-людської» взаємодії для неї не в новинку.
Сподіваємось, що ця стаття буде нашим спільним та корисним вкладом в прояснення питань щодо можливої «гіпоалергеності» цвергів. А також стане зрозуміло, чому ми беремо в лапки термін «гіпоалергенний» щодо цвергів.
Тож почнемо.
Що таке алергія, і на що саме вона може виникнути при контакті з собакою.
Насправді, алергія — це дивовижне явище, яке ми, напевно, будемо досліджувати ще багато століть. Це наша плата за те, що ми маємо складну та потужну імунну систему, готову в будь-яку секунду кинутися в бій. І людство ще досі не вивчило всі механізми її спрацювання та можливі види прояву. Навіть створило окремий термін — атопічний, тобто той, що має підвищену схильність до алергічних захворювань.
Якщо брати суто лікарське визначення, то алергія — це коли на речовини, які в нормі існують навколо нас, виникає аномально-бурхлива реакція організму. Нашому тілу здається, що алерген — це страшний збудник смертельної хвороби з яким треба боротися усіма доступними методами.
Тепер стає зрозумілим чому на собак та кішок, які існують поряд з людством з початку його виникнення, у частини населення є прояви алергії?
І хоча за таких умов, здавалось би, наш організм має «привчитись» до них, всеодно алергія на «хатніх тварин» посідає не останнє місце в сучасному світі.
Так що ж нашому імунітету може не сподобатися у собаці?
Є два шляхи утворення алергенів тваринами:
— те, що собака начіпляла на себе: побутовий пил, домашні кліщі, реагенти, пліснява, пилок;
— те, що собака створила сама: специфічні білки, унікальні для кожної породи, але всі вони вважаються такими, що можуть бути алергенними. Ці білки містяться у слині, сечі та лупі тварин. І як наслідок залишаються на тому, що собака обслинила, обдзюрила, та за що зачепилася, залишивши ці білки на поверхні.
А чи бачите ви в цьому переліку шерсть? Ні.
Бо сама по собі, окремо від вищезгаданих білків, вона не алергенна. Будь який алергік може сміливо мотати поперек поясом з собачої шерсті, якщо він попередньо був гарно випраний від лупи, слини та сечі.
Тепер, коли з основними поняттями алергії та видами алергенів від собак розібрались, підходимо до наступного запитання: через що саме цвергів вважають гіпоалергенною породою?
«Гіпоалергенні» особливості цвергшнауцера
Основною породною рисою цвергшнауцерів є їх жорсткошерстність.
Такий тип шерсті передбачає, що цверг не схильний до процесу ліньки в поширеному значенні цього терміну. Маючи цверга ви не будете мати розсипану шерсть по всьому будинку або квартирі, не будете збирати її з одягу та особистих речей. Шерстинки не будуть літати в повітрі та збиратись в пухнасті кульки по кутах. З жорсткої шерсті шнауцера доволі швидко обтрушується пісок, а структура верхнього волосу не дуже сприяє «налипанню» пилу. Підшерстя ж, яке є первинним «приймачем» лупи, щільно покрите жорстким верхнім шаром і не сильно контактує з долонями.
Та й взагалі, якщо регулярно мити цверга та вчасно виконувати грумингові процедури, то відсоток дрібного бруду який цвергшнауцер здатен «генерувати» можна скоротити до мінімально можливого.
Тобто, враховуючи те, що ми з вами вже знаємо про типи алергенів, можна з впевненістю сказати, що можливість отримати перший тип «те що собака начіпляла» від цвергшнауцера суттєво скорочується.
І скоріш за все, якщо ви маєте схильність до алергії на пил чи побутових підшкірних кліщів, проявів алергії від контакту з цвергшнауцером не відбудеться.
До речі, я сама маю яскраво виражену алергію «на котів» та побутовий пил. Вона проявляє себе одразу після найменшого контакту з котами або старими паперами, і навіть з деякими породами собак я не можу мати тактильного контакту. А ось цвергів можу обіймати досхочу, навіть пускати в ліжко та притискатись обличчям до шерсті.
Та чи робить це все цвергшнауцера гіпоалергенною породою і гарантує, що обравши цю породу у вас не буде проявів алергії? Нажаль, ні.
Бо маємо ще другий тип алергенів — те, що собака створює сама. І ось тут немає такої породи, яка б не продукувала жодного з тих самих специфічних білків.
Основні моменти, які слід враховувати, якщо ви маєте алергію та мрієте про собаку.
В медицині існує гігієнічна теорія алергії, яка каже, що ми живемо в дуже чистому світі. Еволюційно ми дійшли до того, що вже не їмо брудними руками сире м’ясо хворого мамонта, сидячи на холодній підлозі печери.
Ми народжуємося в стерильній пологовій залі, нам кип’ятять пустушки та не дають облизувати капці. Ми користуємося масками та санітайзерами для рук, миємо посуд, перемо одяг, миємо все навколо, користуємось осушувачами повітря (прощавай пліснява), обираємо синтетичні наповнювачі замість пір'яних та таке інше. Через це, нашому імунітету немає з чим особливо боротися, і він починає бурхливо реагувати на цілком нормальні природні штуки, з якими ми живемо вже тисячоліття.
Тож як вберегтись від алергії? Просити сусіда з нежиттю плюнути тобі в вікно, щоб планового перехворіти на ГРВІ?
Це звісно перебільшено, але ж і має рацію. Зустрічайтеся з потенційними алергенами та патогенами: ходіть на прогулянки парками, робіть необхідні щеплення, куштуйте нові страви та продукти, спілкуйтеся з друзями офлайн і, звісно, залучайте до цього ваших домашніх улюбленців.
Іноді запитують, чи можливо визначитись чи буде алергія чи ні, якщо зконтактувати з якимось цвергом на прогулянці або завітати в гості до власників цвергів. Нажаль ні.
Бо, по-перше, алергія ніколи не виникає під час першого контакту з алергеном. Перша зустріч (а іноді перші двадцять, якщо вже на то пішло) потрібна для того, щоб організм визначив алерген як ворога і сформував свою армію «проти сусідського бульдога». І після завершення її формування контакти з бульдогом будуть супроводжуватися алергічним проявами.
Також, у кожного алергіка є своя межа терпіння, яка називається «поріг чутливості». Цей поріг це кількість алергену, з якою він має стикнутися, перш ніж в нього «потече з носу». Для когось такий поріг це бути тричі підряд облизаним собакою, а для іншого — подихати одним повітрям з ними ж. Проблема в тому, що поріг чутливості може змінюватися від багатьох факторів і час формування «армії» суто індивідуальний та залежить від багатьох факторів.
Що ж робити, якщо все так умовно, ви давно мріяли про собаку, але час від часу у вас виникає алергія на тварин?
Якщо у вашій родині вже були випадки тваринної алергії, ви маєте алергію до безлічі антигенів або підозрюєте в себе алергію до тварин — завітайте до алерголога. Ретельний збір анамнезу в цій сфері медицини безцінний для діагностики, і можливо лікар запропонує вам дієвий спосіб боротьби та «приборкання» алергії. Бо наприклад є такий прояв алергії як перехресна. Це означає, що певні алергени мають спорідненість. І якщо розвинулась алергія до першого алергену, можливо, організм радо відреагує і на другий.
У собачих алергенів така спорідненість є з алергенами великої рогатої худоби, котами, кроликами, гризунами, тарганами.
Тож цілком можливо, що спрацювання імунітету та алергійний прояв на менш «агресивний» алерген відбудеться лише за умови дії двох алергенів одночасно. І достатньо просто виключити ризик їх одночасного впливу, щоб ніколи подалі не відчувати цієї напасти.
Для підтвердження діагнозу лікар може запропонувати лабораторні обстеження. Зазвичай це шкірні прік-тести, коли на шкірі роблять подряпину та капають на неї есенцію собачої лупи (як вам таке, середньовічні алхіміки?), або визначення антитіл: IgE до епітелію собаки. Підступність тестів полягає в тому, що навіть позитивний тест не підтверджує алергію, якщо нема її фізичних проявів.
Пам’ятайте, що алергія на домашнього улюбленця, яка зненацька дала про себе знати — це не вирок для вашої дружби.
Сучасна медицина доволі суттєво просунулась вперед в визначенні та лікування цього «шаленого імунного захисту».
Для періодичних проявів алергії можна застосовувати антигістаминні препарати. Для тяжких випадків є сучасний метод лікування — АСІТ-терапія, яка полягає в тренуванні імунної системи чистим алергеном, щоб зустрічатися із ним у реальному житті.
До речі, канадські дослідження кажуть, що дитина має на 15% менше шансів «заробити» бронхіальну астму, якщо зростала поруч із тваринами. Бо відбувається щось на кшталт природньої АСІТ-терапії.
Тож, якщо ви не маєте підтвердженої алергії або обтяженої цим явищем сімейної історії - не треба превентивно захищатися від собачо-котячої дружби.
А тепер пару рекомендацій щодо повсякденного догляду за цвергами, що можуть запобігти проявам певних видів алергії.
Основні правила «протиалергійного» доглядуЇх небагато, вони доволі прості, але дієві, і в більшості випадків, особливо якщо алергія може виникнути на те, що цверг може нести на собі, гарно працюють.
Звичайно, основне — це догляд за шерстю. Вчасні грумингові процедури та вчасний тримінг вашого цверга знижує ризик розкидування вже перезрілої шерсті по будинку, а разом із тим ризик потрапляння в повітря алергенів типу лупи та домашніх кліщів.
Також, слід уважно ставитись до догляду за бородою цвергів, на який може виникнути грибок Він також може бути як один із різновидів алергенів. Вчасного миття, ретельного просушування та коригування раціону (якщо саме в цьому причина виникнення) цілком достатньо для запобігання його появі.
Миття прикрашаючої частини після прогулянок в брудну та пильну погоду запобігає появі піску та пилу на підлозі та місцях перебування шнауцера, диванах наприклад (тільки не кажіть, що туди його ніхто не пускає). Також гарно допомагають в захисті від збирання бруду на шерсть захисні комбінезони.
Ще одна річ, якій доволі часто не приділяють уваги, але вона грає не останню роль у кількості піску та бруду який цверг може принести з вулиці - вистригання шерсті між подушечками лап. Бо поміж шерсті його набивається за прогулянку дуже багато, особливо в мокру погоду, і він осипається поступово до того моменту, поки шерсть повністю не висохне. А значить, собака розносить цей пісок та бруд крізь по будинку.
І останнє, не очевидне, але теж на мій погляд важливе зауваження — вибір матеріалу з якого створено лежанку, краще брати такі, що не електризують шерсть та не створюють додаткових умов для налипання на неї пилу. Наприклад з бавовняним, лляним або конопельним верхом та натуральним наповнювачем, наприклад з конопель.
Підсумовуючи нашу статтю можна з впевненістю сказати: цвергшнауцер — це порода, яка завдяки своїм породним особливостям, та при умові правильного та вчасного догляду може вважатись такою, що не провокує прояви алергічних реакцій в більшості випадків. Але, стверджувати що вона на 100% є гіпоалергенною ми не можемо.
