Давайте розберемось: навіщо потрібні правила, коли доречні компроміси, чи мають бути заборони і коли все це започатковувати.
Може здаватись, що розмова буде про щось страшне та складне, але ні.
Просто цверги дуже кмітлива порода. І встановлення певних рамок поведінки для них важлива частина виховання.
Вони чудово розуміють що і як працює, з легкістю обирають в родині того хто може дати слабину, з іншими шукають компроміси, а деякі навіть встановлюють свої правила.
Тому краще в цьому питанні бути першим.
Зауважу, я сама власниця цвергів і спостерігаю за поведінкою та становленням не одного цуценяти, тож вже маю досвід і свої власні «шишки» в цих компромісних змаганнях також.
Почнемо з того, що у собак немає таких понять про підпорядкованість як у людей, домінантність вони собі уявляють трохи по іншому.
Якщо в двох словах, все доволі просто, — хто правила встановлює, той і головний.
Але треба розуміти, що бути головним це не вміння насваритись, або огульно забороняти/дозволяти все в залежності від настрою.
Найголовніший аргумент в очах вашого улюбленця — вміння не тільки встановлювати правила, а й спроможність дотримуватись вибраної лінії поведінки. Тому я й називаю це змаганням, бо впертості цвергів в деяких речах можна позаздрити. І буває так, що спробувавши пару раз щось започаткувати власники повністю «здаються» на користь бородатого улюбленця.
Не скажу що це завжди погано, але в деяких принципових моментах я б не радила поступатись, бо ці рамки насамперед важливі для самого цверга.
А ще іноді доведеться шукати компроміси, це коли треба зрозуміти чи варто спиратись, і цей момент принциповий, чи ви розумієте — все одно згодом ви поступитесь, і краще зробити вигляд що дозволяєте! одразу.
Напевно зараз читаючи це у вас виникає запитання — Ну навіщо цвергам, які суцільна маленька мімімішність ще й якісь заборони та правила?
Розумію. Але вони потрібні і, як писала вище, насамперед для самого цверга.
По перше, правила це те, що дає собаці певне розуміння та алгоритм, як діяти в той чи інший ситуації. Вони складають хаотичні пазлики та незрозумілість певних ситуацій в одну ясну картину. Не складете ви, цверг складе сам. В ту картину яка для нього на той момент буде найцікавішою, закарбує її і це буде його створений власноруч алгоритм поведінки. Ну, а якщо це буде вам незручно — доведеться перевчати, тому, як на мене, краще одразу скласти свою та насолоджуватись чемною собакою.
Найчастіше це стосується побутових та повсякденних ситуацій, які виникають доволі часто, а то і постійно.
Життєвий приклад. Ви підходите до ставка в парку, а там плавають качки. Цверг бачить їх вперше, тож якщо йому не розповісти як він має себе поводити, то поведінка може бути від ігнорування (вкрай рідко) до намагання плигнути в воду та схопити. Але, якщо кожен раз підходячи до ставка, ви будете заохочувати спокійну поведінку і припиняти гавкіт, та інші прояви збудженості, то згодом навіть повз звичайних голубів цверг буде проходити повільно й навіть вухом не поводячи. То вже буде певний алгоритм для нього — як діяти коли бачиш птицю.
Час закріплення будь якого алгоритму залежить від темпераменту кожної окремої собаки та наполегливості власника. Бо іноді чую — пробували, але то не працює. Працює, правда, просто наполегливість та бажання цверга робити по своєму виявилось сильніше за ваше.
По друге, правила це те, що впорядковує цверга та іноді допомагає йому впоратись зі своїми емоціями. Цверг емоційна та життєрадісна порода.
Всі ж люблять веселих собак, тих які радіють від зустрічі з вами, кумедно підскакують в очікуванні прогулянки та крутяться вовчком, так? Але мало хто полюбляє коли собака ставить лапи на всіх гостей, тягне на прогулянці та радісно намагається дістатись до кожної зустрічної людини або собаки, теж правда?
Що цікаво, в багатьох випадках, це одні й ті ж самі власники, але вони не бачать зв’язку між першою поведінкою та другою. А цверг не бачить особливої різниці, між проявом радощі від вашого приходу та приходу улюблених гостей, і тим паче не розуміє, чому під час зборів він має право на піднесений настрій та шалену поведінку, а коли нарешті вийшли на прогулянку, то має йти чемно поруч. Я якщо чесно теж не розумію, емоції зашкалюють з кожною сходинкою, а тут раптово, коли відкриваються двері та цілий світ запахів та вражень треба себе опанувати?
Інше діло коли підготовка до прогулянки проходить спокійно, коли є певні правила зборів і момент очікування поки збереться власник, алгоритм виходу з квартири та під'їзду і обов’язково команда-дозвіл на вільний вигул. Тоді, побачивши в руках нашийник, цверг буде розуміти — все піде за певним планом, який встановив власник, і якщо він хоче піти на прогулянку, краще трохи приборкати емоції та дочекатись улюбленої команди «гуляти»!
До речі, чемні прогулянки це не обов’язково про постійне «поруч».
Але це про відчуття вашого комфорту поруч з вашим цвергом.
У мене наприклад є команда «йдемо», вона вимагає триматись не більш ніж пів метра від мене і не забігати наперед. Є команда «позаду» — це коли собаки мають йти на будь який зручній відстані, але позаду мене. Дуже зручно коли йдеш стежкою в лісі, парку або вузькими сходинками. Ну і обов’язково є команда «гуляти!» яка дозволяє моїм шаленіти, гавкати, та влаштовувати перегони або лапту.
І ще одна, дуже важлива, річ.
Вставлення правил виходу та поводження під час прогулянки (напевно я б їх виділила в окремий блок правил взагалі) дає розуміння собаці, що на вулиці ви продовжуєте контролювати ситуацію і знаходитесь з нею «на зв’язку». Що не вона керує процесом, а саме ви, і це вимагає від неї певного самоконтролю та слідкування за вашими напрямками руху, жестами схвалення або навпаки, та дає гарне навантаження на мозок.
По трете, правила допомагають та застерігають собаку від… ваших помилок або сторонніх людей.
Так. Думаю багатьом відомо відчуття: Ой, вона так на мене дивилась, що я не витримала й дала шматочок.
Егеж? Але іноді ці помилки можуть коштувати дорого, наприклад розладом травлення. А що було б якби у собаки було правило: не заходимо на кухню коли родина їсть? Або взагалі на кухню не заходити? Тоді, навіть в самому благодушному настрою, у господаря б точно не виникло бажання дати щось смачненьке та некорисне за ці неймовірні цвергоочі навпроти.
Таких правил на упередження можна зробити багато. Тих, які максимально убезпечать від несподіванок і вас і бородатого.
Наприклад правило знайомства з іншими собаками тільки з дозволу.
Або правило — вітатись з людьми на вулиці після вашого схвалення. Бо не всі люблять собак, і є випадки коли люди дуже агресивно реагують, іноді навіть з фізичним проявом невдоволення.
Компроміси — чи доречно?
Звісно ж, деякі правила можуть бути не надто суворими, з застереженнями та виносками. Це ті які мають впорядковувати поведінку за певних умов, але не постійно. Або ті, в яких бачите, що точно не витримаєте і з часом поступитесь. Тож моя порада, зробить так щоб це виглядало ніби ви не заперечуєте, але можна тільки після схвалення. Така собі програма лояльності. Наприклад, у нас можна заплигнути на розстелене ліжко якщо є запрошення, в інших випадках заборонено.
І можна вийти за хвіртку саду, але теж тільки після особистого запрошення. І всі будуть стояти перед відкритою хвірткою та чекати. А ось на кухню у нас не можна аж ніяк, і ніяких дозволів ніхто не дочекається — це безкомпромісне правило-заборона.
Щодо заборон. Їх не багато, але вони мають бути обов’язково.
Можна сказати, що це ті самі правила, але суто на конкретні дії і вони не мають гнучких рамок і можливості компромісів. Наприклад підбір на вулиці, ну які тут компроміси? Тільки постійне правило заборони.
Сподіваюсь мені вдалось довести, що правила мають бути.
Якими вони будуть, скільки їх буде та наскільки вони будуть компромісними, беззаперечно, залежить лише від власника та його уяви про комфорт. Але маю надію, що прочитавши цей текст, навіть якщо ви мали сумніви стосовно того чи варто їх започатковувати, тепер відповідь однозначна — варто.
Тепер останнє питання — коли все починати?
Як цуценя приїхало до вас можна починати.
Від нас вони їдуть місяці в три і вже мають певне знайомство з базовими правилами які діють у нас вдома. Але, приїжджаючи в свої нові родини кожен порядний цверг буде намагатись встановлювати свої порядки.
І віддаючи маля я чесно про це попереджую, ну ж бо це неминуче.
Це цвергшнауцер. Маленька хитрюга.
Взагалі краще всього якщо до приїзду малечі власники вже намічають певні рамки яких вони будуть дотримуватись. Тоді одразу познайомившись з ними цуценя сприймає це як константу, те що діяло з першого дня.
Але, навіть якщо ви вже маєте дорослого цверга або підлітка, це не заперечує дієвість методу встановлення правил.
Будь яке правило завжди можна включити в ваш життєвий розклад, бо ви власник і саме ви його визначаєте. Можливо доведеться витратити трохи більше часу на закріплення, але ж пам’ятаємо виховання — це любов, тому все у вас неодмінно вийде.
