Майже кожен четвертий, хто розглядає цвергшнауцера як#nbsp;майбутнього улюбленця, задає питання стосовно його «гіпоалергеннсті». І хоча питання алергії належить до#nbsp;суто медичної площини, відповідь на#nbsp;нього доволі часто задають саме заводчикам.
Комусь просто цікаво взагалі, хтось має схильність до#nbsp;алергії, але давно мріяв про собаку і шукає компромісні варіанти, хтось просто переймається на#nbsp;майбутнє, але всі хочуть мати стовідсоткову впевненість та#nbsp;гарантію від заводчика, що#nbsp;не#nbsp;будуть мати проблем із алергією обравши цю#nbsp;породу.
Тому мені довелось трохи повивчати це#nbsp;питання, і згодом прийшла думка про написання статті щодо гіпоалергеності цвергшнауцерів. Але я#nbsp;не лікар, тому запросила допомоги та#nbsp;співавторства у лікарки сімейної медицини Анастасії Фролової. Анастасія давній друг нашої родини, має собаку та#nbsp;кота, тому питання «собачо-людської» взаємодії для#nbsp;неї не#nbsp;в#nbsp;новинку.
Сподіваємось, що#nbsp;ця#nbsp;стаття буде нашим спільним та#nbsp;корисним вкладом в#nbsp;прояснення питань щодо можливої «гіпоалергеності» цвергів. А#nbsp;також стане зрозуміло, чому ми#nbsp;беремо в#nbsp;лапки термін «гіпоалергенний» щодо цвергів.
Тож почнемо.
Що#nbsp;таке алергія, і на#nbsp;що#nbsp;саме вона може виникнути при контакті з#nbsp;собакою.
Насправді, алергія#nbsp;— це#nbsp;дивовижне явище, яке ми, напевно, будемо досліджувати ще#nbsp;багато століть. Це#nbsp;наша плата за#nbsp;те, що#nbsp;ми#nbsp;маємо складну та#nbsp;потужну імунну систему, готову в#nbsp;будь-яку секунду кинутися в бій. І людство ще#nbsp;досі не#nbsp;вивчило всі механізми її спрацювання та#nbsp;можливі види прояву. Навіть створило окремий термін#nbsp;— атопічний, тобто той, що#nbsp;має підвищену схильність до#nbsp;алергічних захворювань.
Якщо брати суто лікарське визначення, то#nbsp;алергія#nbsp;— це#nbsp;коли на#nbsp;речовини, які в#nbsp;нормі існують навколо нас, виникає аномально-бурхлива реакція організму. Нашому тілу здається, що#nbsp;алерген#nbsp;— це#nbsp;страшний збудник смертельної хвороби з#nbsp;яким треба боротися усіма доступними методами.
Тепер стає зрозумілим чому на#nbsp;собак та кішок, які існують поряд з#nbsp;людством з#nbsp;початку його виникнення, у#nbsp;частини населення є прояви алергії?
І хоча за#nbsp;таких умов, здавалось би, наш організм має «привчитись» до#nbsp;них, всеодно алергія на#nbsp;«хатніх тварин» посідає не#nbsp;останнє місце в#nbsp;сучасному світі.
Так що#nbsp;ж#nbsp;нашому імунітету може не#nbsp;сподобатися у#nbsp;собаці?
—#nbsp;те, що#nbsp;собака створила сама: специфічні білки, унікальні для#nbsp;кожної породи, але всі вони вважаються такими, що#nbsp;можуть бути алергенними. Ці білки містяться у#nbsp;слині, сечі та#nbsp;лупі тварин. І як#nbsp;наслідок залишаються на#nbsp;тому, що#nbsp;собака обслинила, обдзюрила, та#nbsp;за#nbsp;що зачепилася, залишивши ці білки на#nbsp;поверхні.
Бо#nbsp;сама по#nbsp;собі, окремо від вищезгаданих білків, вона не#nbsp;алергенна. Будь який алергік може сміливо мотати поперек поясом з#nbsp;собачої шерсті, якщо він попередньо був гарно випраний від лупи, слини та#nbsp;сечі.
Тепер, коли з#nbsp;основними поняттями алергії та#nbsp;видами алергенів від собак розібрались, підходимо до#nbsp;наступного запитання: через що#nbsp;саме цвергів вважають гіпоалергенною породою?
«Гіпоалергенні» особливості цвергшнауцера
Основною породною рисою цвергшнауцерів є їх жорсткошерстність.
Такий тип шерсті передбачає, що#nbsp;цверг не#nbsp;схильний до#nbsp;процесу ліньки в#nbsp;поширеному значенні цього терміну. Маючи цверга ви#nbsp;не#nbsp;будете мати розсипану шерсть по#nbsp;всьому будинку або квартирі, не#nbsp;будете збирати її з#nbsp;одягу та#nbsp;особистих речей. Шерстинки не#nbsp;будуть літати в#nbsp;повітрі та#nbsp;збиратись в#nbsp;пухнасті кульки по#nbsp;кутах. З#nbsp;жорсткої шерсті шнауцера доволі швидко обтрушується пісок, а#nbsp;структура верхнього волосу не#nbsp;дуже сприяє «налипанню» пилу. Підшерстя#nbsp;ж, яке є первинним «приймачем» лупи, щільно покрите жорстким верхнім шаром і не#nbsp;сильно контактує з#nbsp;долонями.
Та#nbsp;й#nbsp;взагалі, якщо регулярно мити цверга та#nbsp;вчасно виконувати грумингові процедури, то відсоток дрібного бруду який цвергшнауцер здатен «генерувати» можна скоротити до мінімально можливого.
Тобто, враховуючи те, що#nbsp;ми з#nbsp;вами вже знаємо про типи алергенів, можна з#nbsp;впевненістю сказати, що#nbsp;можливість отримати перший тип «те#nbsp;що#nbsp;собака начіпляла» від цвергшнауцера суттєво скорочується.
І скоріш за#nbsp;все, якщо ви#nbsp;маєте схильність до#nbsp;алергії на#nbsp;пил чи#nbsp;побутових підшкірних кліщів, проявів алергії від контакту з#nbsp;цвергшнауцером не відбудеться.
До#nbsp;речі, я#nbsp;сама маю яскраво виражену алергію «на#nbsp;котів» та#nbsp;побутовий пил. Вона проявляє себе одразу після найменшого контакту з#nbsp;котами або старими паперами, і навіть з#nbsp;деякими породами собак я#nbsp;не#nbsp;можу мати тактильного контакту. А#nbsp;ось цвергів можу обіймати досхочу, навіть пускати в ліжко та#nbsp;притискатись обличчям до#nbsp;шерсті.
Бо#nbsp;маємо ще#nbsp;другий тип алергенів#nbsp;— те, що#nbsp;собака створює сама. І ось тут немає такої породи, яка#nbsp;б не#nbsp;продукувала жодного з#nbsp;тих самих специфічних білків.
Основні моменти, які слід враховувати, якщо ви#nbsp;маєте алергію та#nbsp;мрієте про собаку.
В#nbsp;медицині існує гігієнічна теорія алергії, яка каже, що#nbsp;ми#nbsp;живемо в#nbsp;дуже чистому світі. Еволюційно ми дійшли до#nbsp;того, що#nbsp;вже не їмо брудними руками сире м’ясо хворого мамонта, сидячи на#nbsp;холодній підлозі печери.
Ми#nbsp;народжуємося в#nbsp;стерильній пологовій залі, нам кип’ятять пустушки та#nbsp;не#nbsp;дають облизувати капці. Ми#nbsp;користуємося масками та#nbsp;санітайзерами для#nbsp;рук, миємо посуд, перемо одяг, миємо все навколо, користуємось осушувачами повітря (прощавай пліснява), обираємо синтетичні наповнювачі замість пір'яних та#nbsp;таке інше. Через це, нашому імунітету немає з#nbsp;чим особливо боротися, і він починає бурхливо реагувати на цілком нормальні природні штуки, з#nbsp;якими ми#nbsp;живемо вже тисячоліття.
Тож як#nbsp;вберегтись від алергії? Просити сусіда з#nbsp;нежиттю плюнути тобі в вікно, щоб планового перехворіти на#nbsp;ГРВІ?
Це#nbsp;звісно перебільшено, але#nbsp;ж і має рацію. Зустрічайтеся з#nbsp;потенційними алергенами та#nbsp;патогенами: ходіть на#nbsp;прогулянки парками, робіть необхідні щеплення, куштуйте нові страви та#nbsp;продукти, спілкуйтеся з#nbsp;друзями офлайн і, звісно, залучайте до#nbsp;цього ваших домашніх улюбленців.
Іноді запитують, чи#nbsp;можливо визначитись чи#nbsp;буде алергія чи ні, якщо зконтактувати з#nbsp;якимось цвергом на#nbsp;прогулянці або завітати в#nbsp;гості до#nbsp;власників цвергів. Нажаль ні.
Бо, по-перше, алергія ніколи не#nbsp;виникає під час першого контакту з#nbsp;алергеном. Перша зустріч (а іноді перші двадцять, якщо вже на#nbsp;то пішло) потрібна для#nbsp;того, щоб організм визначив алерген як#nbsp;ворога і сформував свою армію «проти сусідського бульдога». І після завершення її формування контакти з#nbsp;бульдогом будуть супроводжуватися алергічним проявами.
Також, у#nbsp;кожного алергіка є своя межа терпіння, яка називається «поріг чутливості». Цей поріг це кількість алергену, з#nbsp;якою він має стикнутися, перш ніж в#nbsp;нього «потече з#nbsp;носу». Для#nbsp;когось такий поріг це#nbsp;бути тричі підряд облизаним собакою, а#nbsp;для іншого#nbsp;— подихати одним повітрям з#nbsp;ними#nbsp;ж. Проблема в#nbsp;тому, що#nbsp;поріг чутливості може змінюватися від багатьох факторів і час формування «армії» суто індивідуальний та#nbsp;залежить від багатьох факторів.
Що#nbsp;ж#nbsp;робити, якщо все так умовно, ви#nbsp;давно мріяли про собаку, але час від часу у#nbsp;вас виникає алергія на#nbsp;тварин?
Якщо у#nbsp;вашій родині вже були випадки тваринної алергії, ви#nbsp;маєте алергію до#nbsp;безлічі антигенів або підозрюєте в#nbsp;себе алергію до#nbsp;тварин#nbsp;— завітайте до#nbsp;алерголога. Ретельний збір анамнезу в цій сфері медицини безцінний для діагностики, і можливо лікар запропонує вам дієвий спосіб боротьби та#nbsp;«приборкання» алергії. Бо#nbsp;наприклад є такий прояв алергії як#nbsp;перехресна. Це#nbsp;означає, що#nbsp;певні алергени мають спорідненість. І якщо розвинулась алергія до#nbsp;першого алергену, можливо, організм радо відреагує і на#nbsp;другий.
У#nbsp;собачих алергенів така спорідненість є з#nbsp;алергенами великої рогатої худоби, котами, кроликами, гризунами, тарганами.
Тож цілком можливо, що#nbsp;спрацювання імунітету та#nbsp;алергійний прояв на#nbsp;менш «агресивний» алерген відбудеться лише за#nbsp;умови дії двох алергенів одночасно. І достатньо просто виключити ризик їх одночасного впливу, щоб ніколи подалі не відчувати цієї напасти.
Для підтвердження діагнозу лікар може запропонувати лабораторні обстеження. Зазвичай це#nbsp;шкірні прік-тести, коли на#nbsp;шкірі роблять подряпину та#nbsp;капають на#nbsp;неї есенцію собачої лупи (як#nbsp;вам таке, середньовічні алхіміки?), або визначення антитіл: IgE до#nbsp;епітелію собаки. Підступність тестів полягає в#nbsp;тому, що#nbsp;навіть позитивний тест не підтверджує алергію, якщо нема її фізичних проявів.
Пам’ятайте, що#nbsp;алергія на#nbsp;домашнього улюбленця, яка зненацька дала про себе знати#nbsp;— це#nbsp;не#nbsp;вирок для#nbsp;вашої дружби.
Сучасна медицина доволі суттєво просунулась вперед в#nbsp;визначенні та лікування цього «шаленого імунного захисту».
Для#nbsp;періодичних проявів алергії можна застосовувати антигістаминні препарати. Для#nbsp;тяжких випадків є сучасний метод лікування#nbsp;— АСІТ-терапія, яка полягає в#nbsp;тренуванні імунної системи чистим алергеном, щоб зустрічатися із ним у#nbsp;реальному житті.
До#nbsp;речі, канадські дослідження кажуть, що#nbsp;дитина має на#nbsp;15% менше шансів «заробити» бронхіальну астму, якщо зростала поруч із тваринами. Бо відбувається щось на#nbsp;кшталт природньої АСІТ-терапії.
Тож, якщо ви#nbsp;не#nbsp;маєте підтвердженої алергії або обтяженої цим явищем сімейної історії - не#nbsp;треба превентивно захищатися від собачо-котячої дружби.
А#nbsp;тепер пару рекомендацій щодо повсякденного догляду за#nbsp;цвергами, що#nbsp;можуть запобігти проявам певних видів алергії.
Основні правила «протиалергійного» доглядуЇх небагато, вони доволі прості, але дієві, і в більшості випадків, особливо якщо алергія може виникнути на#nbsp;те, що#nbsp;цверг може нести на#nbsp;собі, гарно працюють.
Звичайно, основне#nbsp;— це#nbsp;догляд за#nbsp;шерстю. Вчасні грумингові процедури та#nbsp;вчасний тримінг вашого цверга знижує ризик розкидування вже перезрілої шерсті по#nbsp;будинку, а#nbsp;разом із тим ризик потрапляння в#nbsp;повітря алергенів типу лупи та#nbsp;домашніх кліщів.
Також, слід уважно ставитись до#nbsp;догляду за#nbsp;бородою цвергів, на#nbsp;який може виникнути грибок Він також може бути як#nbsp;один із різновидів алергенів. Вчасного миття, ретельного просушування та#nbsp;коригування раціону (якщо саме в#nbsp;цьому причина виникнення) цілком достатньо для#nbsp;запобігання його появі.
Миття прикрашаючої частини після прогулянок в#nbsp;брудну та#nbsp;пильну погоду запобігає появі піску та#nbsp;пилу на підлозі та місцях перебування шнауцера, диванах наприклад (тільки не#nbsp;кажіть, що#nbsp;туди його ніхто не#nbsp;пускає). Також гарно допомагають в#nbsp;захисті від збирання бруду на#nbsp;шерсть захисні комбінезони.
Ще#nbsp;одна річ, якій доволі часто не#nbsp;приділяють уваги, але вона грає не#nbsp;останню роль у кількості піску та#nbsp;бруду який цверг може принести з#nbsp;вулиці - вистригання шерсті між подушечками лап. Бо#nbsp;поміж шерсті його набивається за#nbsp;прогулянку дуже багато, особливо в#nbsp;мокру погоду, і він осипається поступово до#nbsp;того моменту, поки шерсть повністю не#nbsp;висохне. А#nbsp;значить, собака розносить цей пісок та#nbsp;бруд крізь по#nbsp;будинку.
І останнє, не#nbsp;очевидне, але теж на мій погляд важливе зауваження#nbsp;— вибір матеріалу з#nbsp;якого створено лежанку, краще брати такі, що#nbsp;не#nbsp;електризують шерсть та#nbsp;не#nbsp;створюють додаткових умов для#nbsp;налипання на#nbsp;неї пилу. Наприклад з#nbsp;бавовняним, лляним або конопельним верхом та#nbsp;натуральним наповнювачем, наприклад з#nbsp;конопель.
Підсумовуючи нашу статтю можна з#nbsp;впевненістю сказати: цвергшнауцер#nbsp;— це#nbsp;порода, яка завдяки своїм породним особливостям, та#nbsp;при умові правильного та#nbsp;вчасного догляду може вважатись такою, що#nbsp;не#nbsp;провокує прояви алергічних реакцій в більшості випадків. Але, стверджувати що#nbsp;вона на#nbsp;100% є гіпоалергенною ми#nbsp;не#nbsp;можемо.