...

Навіть не знаю з чого і розпочати.
Тому напевно почну з кінця — цієї восени нас нема з ким вітати. Ми втратили наш довгоочікуваний приплід.
Це один з тих жахів з яким може зіткнутись кожен заводчик, і нажаль застрахуватись від нього на 100% неможливо.
Я чула різні нескінченно сумні та болісні випадки, що траплялись з різних причин та за різних обставин, і мені здавалось, що розуміла той біль. Але ні…
Цих малюків я чекала з особливою надією, один з них обов’язково мався залишитись у нас в розпліднику, як залишилась Медж. Але сталося те, що сталося.
Першу половину вагітності все було чудово. Ми раділи за Медж, а вона гарно почувалась, поводила себе дуже поважно та носила як криштальну вазу.
Адже раптом її поважність почала здаватись підозрілою, та більш схожою на загальмованість. Більш ніяких симптомів крім небажання багато рухатись не виявлялось, стандартний огляд (ясна, очі, живіт) нічого не виявив, але цього було достатньо щоб почати придивлятись до неї уважніше. На наступний день сталось незначне підвищення температури, яке дуже швидко минуло, але ми вже вирішили терміново їхати на УЗД, бо дуже схвилювались та перелякались, що стався якийсь збій в перебігу вагітності.
УЗД показало, що з малюками все добре, сердечка стукають і вони рухаються. Зовнішній огляд Медж також не дав ніяких підозр. Крім загальної млявості та швидкої втоми все інше — колір ясен, сечі, очей виглядало цілком нормальним. Але вирішили здати загальний аналіз крові і аналіз крові за нирковими показниками. Обидва аналізи виявились не дуже гарними. Стало підозріло на піроплазмоз, але додатковий аналіз на бабезій нічого не показав. Нам назначили підтримуючи, та записали на наступний день після обід на повторні аналізи.
Наступного ранку Медж різко стало набагато гірше. Знов здавши аналіз крові в нашій міській лабораторії стало зрозуміло, що чекати на поїздку до ветлікарні після обід і додаткові аналізи для виявлення бабезій та піроплазмозу часу немає. Треба було приймати рішення негайно, бо існувала велика вірогідність взагалі втратити всіх.
Вже за півгодини після уколу піро-стопу стало помітно, що Медж починає відчувати себе краще. З того моменту вона пішла на поправку. За декілька днів до неї повернулась її життєрадісність. Єдине, що викликало занепокоєння, це як там почувають себе цуценята. Тож через декілька днів ми знов поїхали на УЗД. І були щасливи почути, що сердечка стукають як треба. Ветлікар попередив, що треба бути обережними та готовими до будь якого розвитку подій, але зараз як ніколи хотілось вірити в найкраще і в те, що саме жахливе вже позаду. То ж ми з надією чекали кінця жовтня та появи малюків.
Медж з кожним днем становилась все більше схожою на себе, і навіть на останньому тижні вона плигала як м’ячик і повернулась до ігор з Ясоном. Живіт ріс, штурхався і через стетоскоп було чутно стукіт сердечок та крихітних лап.
За пару днів до запланованого строку вже була готова цуценяча кімната з повним комплектом всіляких штук на випадок відключення світла. Але Медж не поспішала, і ми між собою шуткували, що малюки чекають початку опалювального сезону.
Нарешті настав той самий день… що затягнувся на 48 часів, які перетворились на страшний сон.
Хвороба, яку Медж перенесла загальмувала розвиток малюків, і навіть попри те що вони народились, це гальмування призвело до вад, які були несумісні з життям після народження.
Тож все ж таки то був піроплазмоз. Хоча ні до ні після перших проявів нестандартної поведінки я не знімала кліща з неї.
Підступна страшна хвороба, що руйнує кровотворну систему та може викликати загибель, через маленького непомітного паразита.
Жодних клінічних симптомів, що описуються зазвичай як перші ознаки, та могли б явно виказати на нього з самого початку не було. А ми не мали досвіду його виявлення, бо це був перший випадок захворювання з яким зіткнулись. Весь перебіг хвороби від першого мого занепокоєння до уколу зайняв 4 доби. Тобто розвиток піроплазмозу дуже швидкий, навіть за відсутності стандартної клінічної картини.
Всі наші собаки зазвичай захищені від ранішньої весни до початку повноцінної зими, бо кліщі активні навіть при tо0. Але за прикрим збігом обставин дія попередньої обробки Медж закінчилась саме посеред вагітності, і я не наважилась робити наступну, бо злякалась, що можу зашкодити перебігу вагітності. Ми просто перестали ходити до лісу і обмежились прогулянками містом на повідці.
Той випадок коли обравши, на твій погляд, вірне рішення, ти отримуєш жахливий досвід з наступним усвідомленням, що все могло бути ще набагато гірше.
Зараз Медж в порядку. Чого складно сказати про мене, але я теж намагаюсь впорядкувати себе.
Не знаю, наскільки доречно, з точки зору стандартної практики, ділитись таким досвідом, але життя то дуже складний шлях, і нажаль іноді трапляються зупинки про які хочеться забути назавжди, але мусиш їх пам’ятати, щоб не повторювати.
На заключення хочу додати — прислухайтесь до внутрішнього голосу та не нехтуйте відчуттям, що щось не так з вашим хвостатим. Краще звернутись до ветлікаря, та почути — приводу для хвилювань немає, ніж потім докоряти собі за прогаяний час. Бо нікому крім власника не будуть помітні ті незначні зміни в поведінці, що вказують на початок хвороби.